У 1990–2013 рр. серед усіх країн світу лише тридцять досягли найвищих темпів економічного зростання, їх умовно можна поділити на такі групи:
нафтоекспортуючі країни (Оман і Судан);
малі економіки, які віднайшли одну або декілька продуктових ніш на світових ринках (Бутан, Лаос, Сент-Вінсент, Гренадіни);
економіки, які реалізували стратегії розвитку через активну національну промислову політику та підтримку недооціненої національної грошової одиниці (КНР, Тайвань);
країни, які отримали доступ до ємних ринків інших країн або ж їх об’єднань (ЄС, США, КНР) і були швидко інтегровані до міжнародних виробничих мереж (Польща, Чехія, Словаччина, Мексика, Індонезія, Малайзія та ін.).