Відносини університету та бізнесу на сучасному етапі

Ставицький Андрій   29.03.2020 / 10:24

За всі роки незалежності України між реальним бізнесом на освітянами не склалися близькі відносини. Пояснити це можна різними причинами.

По-перше, з 90-х років минулого століття відбувалося становлення бізнесу в нашій країні, яке основувалося на ідеях привласнення, захоплення, перепродажу, що ніяким чином не вимагало наукових інновацій. Набагато вигідніше було інвестувати у покупку лояльних політиків, бюрократів, ніж застосовувати новітні методи. Навіть пізніше, коли вже почався попит на інноваційні рішення, було набагато дешевшим закупити відповідні технології за кордоном, ніж розробляти їх всередині країни.

По-друге, відсутність практики співпраці з бізнесом створила для освітян певне закрите коло, яке займалося процесами масифікації освіти, але аж ніяк не впровадженням наукових розробок. Очевидно, що конкурувати з готовими технологіями з-за кордону є достатньо важкою задачею, яка ускладнювалася через те, що для абсолютної більшості вчених та викладачів це не було першочерговою задачею.

По-третє, відбувся подальший розкол між бізнесом та науково- викладацькими центрами. Насправді, в тій чи іншій мірі він існував достатньо давно, але наразі проявляється все сильніше. Більшість новоствореного бізнесу займається наданням сервісних послуг, де широкі наукові знання не завжди потрібні. Внаслідок цього була створена фактично нова філософія роботи, яка полягала у наступному: «забудьте все, чому вас вчили в університеті, ми навчимо вас потрібному самі». Очевидно, що такий підхід не тільки послаблює вітчизняний бізнес, але й демотивує сучасних та майбутніх студентів, які втрачають стимули для відповідального навчання в ЗВО.

По-четверте, не зважаючи на намагання суттєвих реформ у вищій освіті, поставлена мета не досягається. Згадаємо, що сучасна освіта має базуватися на відомому трикутнику: викладачі-студенти-бізнес, де кожна зі складових має бути зацікавленою стороною навчального процесу. На практиці ми бачимо, що абсолютна більшість студентів демотивовані щось покращувати, у процесах, пов’язаних з удосконаленням освітніх програм бере участь до 5% студентів. Всі інші не вважають це своєю роллю, більш того, вони часто не готові сприймати навіть наявні освітні програми з причин, описаних вище. В свою чергу, бізнес або працедавці показали фактично повну незацікавленість у процесах реформи вищої освіти, практично не взявши участі у затвердженні освітніх державних стандартів. Звичайно, ці стандарти були підготовлені та затверджені, але дуже часто участь працедавців була виключно номінальною, що не дало врахувати їх реальні проблеми. Більш активною їх участь була при затвердженні професійних стандартів, яка в більшості була проігнорована освітянською сферою.

Нарешті, викладачі змушені підлаштовуватися під існуючі реалії. До 2020 року існувала система фінансування, відповідно до якої ЗВО були зацікавлені тільки збільшувати континент студентів, внаслідок чого суттєво погіршується конкуренція між ними, падають вимоги та якість освіти. Таким чином, викладачі налаштовані лише на спрощення відповідних освітніх програм, зменшення вимог до студентів, а значить, і до їх практичної підготовки.

На сьогоднішній день можна констатувати, що бізнес вже почав стикатися з проблеми свого функціонування, які неможливо вирішити за рахунок іноземних технологій. Це пов’язано з тим, що технологічний рівень країн та фірм вирівнюється, а нові проблеми, що з’являються у світі, є глобальними, що не мають чіткого та зрозумілого розв’язку. Пандемія короновірусу у 2020 році чітко продемонструвала, що не зважаючи на міжнародні рекомендації, кожна держава робить свої висновки та дії, використовує свій апарат рішень. Однак ці рішення є локальними в кожному випадку, які з них будуть найкращими – покаже лише час. Однак вже зрозуміло, що відсутність технологічних рішень з випуску тестових систем, систем захисту тощо веде до колапсу як медицини, так і економіки. Очікування поставок з інших країн може затягуватися так сильно, що в деяких засобах втрачається сенс. У випадку бізнес-проєктів наявність локальних рішень є критично важливою, оскільки очікування нових технологій та рішень веде до програшу у конкурентній боротьбі, що веде до втрати ринків та прибутків.

Як показує розвиток подій, у 2020 році не вдасться уникнути суттєвого економічного спаду, викликаного карантинними обмеженнями. Навіть у випадку досить позитивної ситуації спад економіки нашої держави становитиме не менше 5% ВВП. Звичайно, в таких умовах дуже важко говорити про можливості фінансового залучення бізнесу до університетів. В той же час і самі можливості університетів теж достатньо обмежені. Навіть ті малі ресурси, що виділяються на їх існування, в останній час спрямовані на підтримку онлайн-навчання. Очевидно, що не той виклик, який закінчиться із завершенням пандемії. Онлайн-освіта має стати флагманом перетворень, перегляду ролі університету у навчанні, конкуренції всередині університетів за не тільки студентів, а й суспільний вплив.

Разом з тим, аналогічні виклики стоять і перед бізнесом. Скорочення попиту, вимушена реорганізація та значна потреба у автоматизації процесів, переведення їх у нову форму, що в набагато меншій мірі залежить від безпосереднього спілкування та зустрічей – це вже нагальна необхідність. Тому співпраця університетів та бізнесу могла б бути надзвичайно корисною в цьому контексті. Однак для її реалізації слід чітко усвідомити, що стандартні підходи будуть абсолютно неприйнятними.

Дійсно, в більшості випадків, теорія переговорів зводиться до певної гри: чим більше виграє один, тим більше програє інший. Оскільки дуже часто в переговорах йдеться саме про фінансову складову, такий підхід видавався зрозумілим. Останні десятиріччя формувалася нова ідея успішності переговорів, яка визначала не фінансовий виграш, а виграш корисності для кожного з гравців. Оскільки величини корисності апріорі невідомі, то гравці за певних умов можуть знайти більш вигідне рішеннях для обох сторін одночасно. Однак на сьогодні видається, що більш цікавим буде третій підхід. Відповідно до нього два основних гравці (університети та бізнес) не повинні взагалі проводити переговори щодо поділу якихось ресурсів чи домовленостей щодо технологій, вони мають прагнути формувати спільне майбутнє, вони повинні прояснити, як його вони бачать. Чітко продемонстрований короновірусом взаємовплив держав, народів, людей, корпорацій створив сприятливу атмосферу для побудови нової форми існування інституцій, заснованої на необхідності одна одній.

На жаль, практика свідчить, що всі можливості, які надає криза, успішно втрачаються нашими організаціями, оскільки кожна з них, кожен бізнес намагається вижити в першу чергу сам, що призводить до нищівної боротьби та упущення можливостей співпраці. Хотілося б вірити, що ця криза створить умови саме для усвідомлення, що синергетичний ефект дозволить перебудувати країну, зробивши її набагато міцнішою.




Коментарі

Авторизуйтесь щоб залишати коментарі